У тваринному світі широко використовуються різні форми сигналізації і зв'язку (комунікації). До них належать і звукові сигнали. Звуки, які видають тварини, сигналізують про небезпеку, їжу, захист території. Але жоден представник тваринного світу не здатний утворювати назви різних речей чи поєднувати слова в речення.

Щоправда, щось на зразок людської «мови» можна почути від папуг. Відомо такий факт: один папуга вмів вимовляти фразу «Як ясно світить сонце». Але її він вигукнув і тоді, коли за вікном стояла осіння ніч. Чи можна говорити тут про мову? Це неусвідомлене механічне поєднання певних звуків, досягнуте внаслідок дресирування.

Мова - це озвучена думка, властива тільки людині. Слово становить другу, суто людську сигнальну систему, яка дає змогу позначати й узагальнювати через словесні символи різні явища дійсності та їхні взаємозв'язки. Тварини не мають такої системи. Тому їхні звуки є несвідомою безпосередньою реакцією на зовнішні подразники.

Тільки у людини ознаки, які лежать в основі класифікації предметів і явищ зовнішнього світу, пов'язані зі словами рідної мови, тобто набувають словесного найменування. Коли людина володіє кількома мовами, кількість цих найменувань збільшується, але в основі впізнавання предметів і подій залишається сукупність одних і тих самих ознак. У пам'яті людини предмети класифікуються і за ознаками вживання. Тож незалежно від того, якою мовою названо предмет, людина знає, для чого він призначений або ж що означає та чи інша подія, явище. Отже, перетворення звукових сигналів на мову не можна ототожнювати зі здатністю тварин відтворювати звуки.

Що є основою виникнення мови у людини? Безсумнівно, що для розвитку мови необхідний спеціальний апарат, який утворював би звуки. І такий апарат сформувався в процесі еволюції людини. Ще в період внутрішньоутробного розвитку людини волокна голосових зв'язок з'єднуються з волокнами кільцевих м'язів гортані. Це створює умови для засвоєння рухів, які забезпечують звукову мову. В цьому полягає суттєва відмінність анатомічної будови мовного апарату людини від звукового апарату людиноподібних мавп. Саме через таку відмінність в анатомічній будові звукового апарату будь-які спроби навчити мавп звукової мови не дають помітних результатів.

Основну роль у розвитку мови людини відіграв головний мозок, в якому утворились не тільки центри