Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин (піску, глини, мулу), а також жирів і смол. Для цього використовують відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. Сучасні очисні установки дають змогу видаляти зі стічних вод до 95% твердих нерозчинних забруднювачів.

Хімічне очищення здійснюють після механічного. Для цього у воду додають спеціальні речовини, які реагують із забруднювачами, утворюючи нешкідливі або нерозчинні речовини, що випадають в осад.

Для біологічного очищення використовують природні або штучні водойми, де в стічні води (вже очищені механічним і хімічним способами) заселяють спеціальні мікроорганізми, що живляться органічними домішками (органічними кислотами, білками, фенолами тощо), розкладаючи їх до простих нешкідливих сполук (води, вуглекислого газу, мінеральних солей).

Деякі токсичні стічні води хімічних підприємств взагалі не піддаються очищенню жодними сучасними методами. їх захоронюють у підземних сховищах. Цим створюється загроза потрапляння отруйних вод до підземних водоносних горизонтів. Наприклад, аварія, що відбулася в 2000 р. у Румунії на гірничо-збагачувальному комбінаті, спричинила забруднення річки Тиси в Закарпатті сполуками важких металів.

Як забруднюється Світовий океан? Значення Світового океану надзвичайно важливе для підтримання екологічної рівноваги на планеті й збереження його для життя різноманітної й численної флори й фауни. Основними джерелами забруднення Світового океану є річки, з якими до нього надходить величезна кількість сполук важких металів (свинцю, ртуті та ін.), мінеральних добрив, азоту, фосфору, пестицидів тощо. Це призводить до бурхливого розвитку в океані одноклітинних водоростей (наприклад, бурих), ціанобактерій, які іноді вкривають його поверхню плівкою завтовшки 2 м. Такий покрив знищує у воді все живе.

До інших небезпечних забруднювачів океану належать нафта і нафтопродукти. їх щорічно потрапляє сюди 5-10 млн тонн, здебільшого через втрати при добуванні нафти з морських родовищ, аварії танкерів, з берегового стоку тощо.

Відомий норвезький учений і мандрівник Тур Хейєрдал у своїй книзі «Подорож на «Кон-Тікі» документально засвідчив, яким був Світовий океан у 1947 році та як він змінився за наступні 20 років. Автор книги із захопленням писав про здоров'я та красу «голубого континенту» - Тихого

Схема механічного очищення стічних вод